CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а царiв

Розділ 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

1 Kings

Chapter 8

1 Then227 Solomon8010 assembled6950 the elders2205 of Israel,3478 and all3605 the heads7218 of the tribes,4294 the chief5387 of the fathers1 of the children1121 of Israel,3478 to king4428 Solomon8010 in Jerusalem,3389 that they might bring5927 up the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 out of the city5892 of David,1732 which1958 is Zion.6726

2 And all3605 the men376 of Israel3478 assembled6950 themselves to king4428 Solomon8010 at the feast2282 in the month3391 Ethanim,388 which1931 is the seventh7637 month.2320

3 And all3605 the elders2205 of Israel3478 came,935 and the priests3548 took5375 up the ark.727

4 And they brought5927 up the ark727 of the LORD,3068 and the tabernacle168 of the congregation,4150 and all3605 the holy6944 vessels3627 that were in the tabernacle,168 even those did the priests3548 and the Levites3881 bring5927 up.

5 And king4428 Solomon,8010 and all3605 the congregation5712 of Israel,3478 that were assembled3259 to him, were with him before6440 the ark,727 sacrificing2076 sheep6629 and oxen,1241 that could not be told5608 nor3808 numbered4487 for multitude.7230

6 And the priests3548 brought935 in the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 to his place,4725 into413 the oracle1687 of the house,1004 to the most6944 holy6944 place, even under413 478 the wings3671 of the cherubim.3742

7 For the cherubim3742 spread6566 forth their two8147 wings3671 over413 the place4725 of the ark,727 and the cherubim3742 covered5526 the ark727 and the staves905 thereof above.4605

8 And they drew748 out the staves,905 that the ends7218 of the staves905 were seen7200 out in the holy6944 place before5921 6440 the oracle,1687 and they were not seen7200 without:2351 and there8033 they are to this2088 day.3117

9 There was nothing369 in the ark727 save7535 the two8147 tables3871 of stone,68 which834 Moses4872 put3240 there8033 at Horeb,2722 when834 the LORD3068 made3772 a covenant with the children1121 of Israel,3478 when they came3318 out of the land776 of Egypt.4714

10 And it came1961 to pass, when the priests3548 were come3318 out of the holy6944 place, that the cloud6051 filled4390 the house1004 of the LORD,3068

11 So that the priests3548 could3201 not stand5975 to minister8334 because6440 of the cloud:6051 for the glory3519 of the LORD3068 had filled4390 the house1004 of the LORD.3068

12 Then227 spoke559 Solomon,8010 The LORD3068 said559 that he would dwell7931 in the thick darkness.6205

13 I have surely403 built1129 you an house1004 to dwell2073 in, a settled4349 place for you to abide3427 in for ever.5769

14 And the king4428 turned5437 his face6440 about, and blessed1288 all3605 the congregation6951 of Israel:3478 (and all3605 the congregation6951 of Israel3478 stood;5975)

15 And he said,559 Blessed1288 be the LORD3068 God430 of Israel,3478 which834 spoke1696 with his mouth6310 to David1732 my father,1 and has with his hand3027 fulfilled4390 it, saying,559

16 Since4480 the day3117 that I brought3318 forth3318 my people5971 Israel3478 out of Egypt,4714 I chose977 no3808 city5892 out of all3605 the tribes7626 of Israel3478 to build1129 an house,1004 that my name8034 might be therein;8033 but I chose977 David1732 to be over5921 my people5971 Israel.3478

17 And it was in the heart3824 of David1732 my father1 to build1129 an house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

18 And the LORD3068 said559 to David1732 my father,1 Whereas3282 834 it was in your heart3824 to build1129 an house1004 to my name,8034 you did well3190 that it was in your heart.3824

19 Nevertheless7535 you shall not build1129 the house;1004 but your son1121 that shall come3318 forth3318 out of your loins,2504 he shall build1129 the house1004 to my name.8034

20 And the LORD3068 has performed6965 his word1697 that he spoke,1696 and I am risen6965 up in the room8478 of David1732 my father,1 and sit3427 on5921 the throne3678 of Israel,3478 as the LORD3068 promised,1696 and have built1129 an house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

21 And I have set7760 there8033 a place4725 for the ark,727 wherein834 8033 is the covenant1285 of the LORD,3068 which834 he made3772 with our fathers,1 when he brought3318 them out of the land776 of Egypt.4714

22 And Solomon8010 stood5975 before6440 the altar4196 of the LORD3068 in the presence5048 of all3605 the congregation6951 of Israel,3478 and spread6566 forth his hands3027 toward heaven:8064

23 And he said,559 LORD3068 God430 of Israel,3478 there is no369 God430 like3644 you, in heaven8064 above,4605 or on5921 earth776 beneath,8478 who keep8104 covenant1285 and mercy2617 with your servants5650 that walk1980 before6440 you with all3605 their heart:3824

24 Who834 have kept8104 with your servant5650 David1732 my father1 that you promised1696 him: you spoke1696 also1571 with your mouth,6310 and have fulfilled4390 it with your hand,3027 as it is this2088 day.3117

25 Therefore now,6258 LORD3068 God430 of Israel,3478 keep8104 with your servant5650 David1732 my father1 that you promised1696 him, saying,559 There shall not fail3772 you a man376 in my sight6440 to sit3427 on5921 the throne3678 of Israel;3478 so7535 that your children1121 take heed8104 to their way,1870 that they walk3212 before6440 me as you have walked1980 before6440 me.

26 And now,6258 O God430 of Israel,3478 let your word,1697 I pray4994 you, be verified,539 which834 you spoke1696 to your servant5650 David1732 my father.1

27 But will God430 indeed552 dwell3427 on5921 the earth?776 behold,2009 the heaven8064 and heaven8064 of heavens8064 cannot3808 contain3557 you; how637 much637 less this2088 house1004 that I have built?1129

28 Yet have you respect6437 to the prayer8605 of your servant,5650 and to his supplication,8467 O LORD3068 my God,430 to listen8085 to the cry7440 and to the prayer,8605 which834 your servant5650 prays6419 before6440 you to day:3117

29 That your eyes5869 may be open6605 toward413 this2088 house1004 night3915 and day,3117 even toward413 the place4725 of which834 you have said,559 My name8034 shall be there:8033 that you may listen8085 to the prayer8605 which834 your servant5650 shall make toward413 this2088 place.4725

30 And listen8085 you to the supplication8467 of your servant,5650 and of your people5971 Israel,3478 when834 they shall pray6419 toward413 this2088 place:4725 and hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place:4725 and when you hear,8085 forgive.5545

31 If any man376 trespass2398 against his neighbor,7453 and an oath423 be laid5375 on him to cause him to swear,422 and the oath423 come935 before6440 your altar4196 in this2088 house:1004

32 Then hear8085 you in heaven,8064 and do,6213 and judge8199 your servants,5650 condemning7561 the wicked,7563 to bring5414 his way1870 on his head;7218 and justifying6663 the righteous,6662 to give5414 him according to his righteousness.6666

33 When your people5971 Israel3478 be smitten5062 down before6440 the enemy,341 because834 they have sinned2398 against you, and shall turn7725 again7725 to you, and confess3034 your name,8034 and pray,6419 and make supplication2603 to you in this2088 house:1004

34 Then hear8085 you in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of your people5971 Israel,3478 and bring7725 them again7725 to the land127 which834 you gave5414 to their fathers.1

35 When heaven8064 is shut6113 up, and there is no3808 rain,4306 because3588 they have sinned2398 against you; if they pray6419 toward413 this2088 place,4725 and confess3034 your name,8034 and turn7725 from their sin,2403 when3588 you afflict6031 them:

36 Then hear8085 you in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of your servants,5650 and of your people5971 Israel,3478 that you teach3384 them the good2896 way1870 wherein834 they should walk,3212 and give5414 rain4306 on your land,776 which834 you have given5414 to your people5971 for an inheritance.5159

37 If3588 there be in the land776 famine,7458 if3588 there be pestilence,1698 blasting,7711 mildew,3420 locust,697 or if3588 there be caterpillar;2625 if3588 their enemy341 besiege6887 them in the land776 of their cities;8179 whatever3605 plague,5061 whatever3605 sickness4245 there be;

38 What3605 prayer8605 and supplication8467 soever834 be made by any3605 man,120 or by all3605 your people5971 Israel,3478 which834 shall know3045 every man376 the plague5061 of his own heart,3824 and spread6566 forth his hands3027 toward413 this2088 house:1004

39 Then hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and forgive,5545 and do,6213 and give5414 to every man376 according3605 to his ways,1870 whose834 heart3824 you know;3045 (for you, even you only,905 know3045 the hearts3824 of all3605 the children1121 of men;120)

40 That they may fear3372 you all3605 the days3117 that they live2416 in the land127 which834 you gave5414 to our fathers.1

41 Moreover1571 concerning413 a stranger,5237 that is not of your people5971 Israel,3478 but comes935 out of a far7350 country776 for your name's8034 sake;4616

42 (For they shall hear8085 of your great1419 name,8034 and of your strong2389 hand,3027 and of your stretched5186 out arm;2220) when he shall come935 and pray6419 toward413 this2088 house;1004

43 Hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and do6213 according to all3605 that the stranger5237 calls7121 to you for: that all3605 people5971 of the earth776 may know3045 your name,8034 to fear3372 you, as do your people5971 Israel;3478 and that they may know3045 that this2088 house,1004 which834 I have built,1129 is called7121 by your name.8034

44 If3588 your people5971 go3318 out to battle4421 against5921 their enemy,341 wherever1870 834 you shall send7971 them, and shall pray6419 to the LORD3068 toward1870 the city5892 which834 you have chosen,977 and toward the house1004 that I have built1129 for your name:8034

45 Then hear8085 you in heaven8064 their prayer8605 and their supplication,8467 and maintain6213 their cause.4941

46 If3588 they sin2398 against you, (for there is no369 man120 that sins2398 not,) and you be angry599 with them, and deliver5414 them to the enemy,341 so that they carry7617 them away7617 captives7617 to the land776 of the enemy,341 far7350 or176 near;7138

47 Yet if they shall bethink7725 themselves in the land776 where834 8033 they were carried7617 captives,7617 and repent,7725 and make supplication2603 to you in the land776 of them that carried7617 them captives,7617 saying,559 We have sinned,2398 and have done perversely,5753 we have committed7561 wickedness;7561

48 And so return7725 to you with all3605 their heart,3824 and with all3605 their soul,5315 in the land776 of their enemies,341 which834 led them away7617 captive,7617 and pray6419 to you toward1870 their land,776 which834 you gave5414 to their fathers,1 the city5892 which834 you have chosen,977 and the house1004 which834 I have built1129 for your name:8034

49 Then hear8085 you their prayer8605 and their supplication8467 in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and maintain6213 their cause,4941

50 And forgive5545 your people5971 that have sinned2398 against you, and all3605 their transgressions6588 wherein834 they have transgressed6586 against you, and give5414 them compassion7356 before6440 them who carried7617 them captive,7617 that they may have compassion7355 on them:

51 For they be your people,5971 and your inheritance,5159 which834 you brought3318 forth3318 out of Egypt,4714 from the middle8432 of the furnace3564 of iron:1270

52 That your eyes5869 may be open6605 to the supplication8467 of your servant,5650 and to the supplication8467 of your people5971 Israel,3478 to listen8085 to them in all3605 that they call7121 for to you.

53 For you did separate914 them from among all3605 the people5971 of the earth,776 to be your inheritance,5159 as you spoke1696 by the hand3027 of Moses4872 your servant,5650 when you brought3318 our fathers1 out of Egypt,4714 O LORD136 God.3069

54 And it was so, that when Solomon8010 had made an end3615 of praying6419 all3605 this2063 prayer8605 and supplication8467 to the LORD,3068 he arose6965 from before6440 the altar4196 of the LORD,3068 from kneeling3766 on5921 his knees1290 with his hands3027 spread6566 up to heaven.8064

55 And he stood,5975 and blessed1288 all3605 the congregation6951 of Israel3478 with a loud1419 voice,6963 saying,559

56 Blessed1288 be the LORD,3068 that has given5414 rest4496 to his people5971 Israel,3478 according to all3605 that he promised:1696 there has not failed5307 one259 word1697 of all3605 his good2896 promise,1697 which834 he promised1696 by the hand3027 of Moses4872 his servant.5650

57 The LORD3068 our God430 be with us, as he was with our fathers:1 let him not leave5800 us, nor408 forsake5203 us:

58 That he may incline5186 our hearts3824 to him, to walk3212 in all3605 his ways,1870 and to keep8104 his commandments,4687 and his statutes,2706 and his judgments,4941 which834 he commanded6680 our fathers.1

59 And let these428 my words,1697 with which834 I have made supplication2603 before6440 the LORD,3068 be near7126 to the LORD3068 our God430 day3119 and night,3915 that he maintain6213 the cause4941 of his servant,5650 and the cause4941 of his people5971 Israel3478 at all times,3117 as the matter1697 shall require:3117

60 That all3605 the people5971 of the earth776 may know3045 that the LORD3068 is God,430 and that there is none369 else.5750

61 Let your heart3824 therefore be perfect8003 with the LORD3068 our God,430 to walk3212 in his statutes,2706 and to keep8104 his commandments,4687 as at this2088 day.3117

62 And the king,4428 and all3605 Israel3478 with him, offered2076 sacrifice2077 before6440 the LORD.3068

63 And Solomon8010 offered2076 a sacrifice2077 of peace8002 offerings, which834 he offered2076 to the LORD,3068 two8147 and twenty6242 thousand505 oxen,1241 and an hundred3967 and twenty6242 thousand505 sheep.6629 So the king4428 and all3605 the children1121 of Israel3478 dedicated2596 the house1004 of the LORD.3068

64 The same1931 day3117 did the king4428 hallow6942 the middle8432 of the court2691 that was before6440 the house1004 of the LORD3068: for there8033 he offered6213 burnt5930 offerings,4503 and meat offerings, and the fat2459 of the peace8002 offerings: because3588 the brazen5178 altar4196 that was before6440 the LORD3068 was too little6996 to receive3557 the burnt5930 offerings,4503 and meat offerings, and the fat2459 of the peace8002 offerings.

65 And at that time6256 Solomon8010 held6213 a feast,2282 and all3605 Israel3478 with him, a great1419 congregation,6951 from the entering935 in of Hamath2574 to the river5158 of Egypt,4714 before6440 the LORD3068 our God,430 seven7651 days3117 and seven7651 days,3117 even fourteen702 6246 days.3117

66 On the eighth8066 day3117 he sent7971 the people5971 away: and they blessed1288 the king,4428 and went3212 to their tents168 joyful8056 and glad2896 of heart3824 for all3605 the goodness2896 that the LORD3068 had done6213 for David1732 his servant,5650 and for Israel3478 his people.5971

1-а царiв

Розділ 8

1 Kings

Chapter 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

1 Then227 Solomon8010 assembled6950 the elders2205 of Israel,3478 and all3605 the heads7218 of the tribes,4294 the chief5387 of the fathers1 of the children1121 of Israel,3478 to king4428 Solomon8010 in Jerusalem,3389 that they might bring5927 up the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 out of the city5892 of David,1732 which1958 is Zion.6726

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

2 And all3605 the men376 of Israel3478 assembled6950 themselves to king4428 Solomon8010 at the feast2282 in the month3391 Ethanim,388 which1931 is the seventh7637 month.2320

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

3 And all3605 the elders2205 of Israel3478 came,935 and the priests3548 took5375 up the ark.727

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

4 And they brought5927 up the ark727 of the LORD,3068 and the tabernacle168 of the congregation,4150 and all3605 the holy6944 vessels3627 that were in the tabernacle,168 even those did the priests3548 and the Levites3881 bring5927 up.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

5 And king4428 Solomon,8010 and all3605 the congregation5712 of Israel,3478 that were assembled3259 to him, were with him before6440 the ark,727 sacrificing2076 sheep6629 and oxen,1241 that could not be told5608 nor3808 numbered4487 for multitude.7230

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

6 And the priests3548 brought935 in the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 to his place,4725 into413 the oracle1687 of the house,1004 to the most6944 holy6944 place, even under413 478 the wings3671 of the cherubim.3742

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

7 For the cherubim3742 spread6566 forth their two8147 wings3671 over413 the place4725 of the ark,727 and the cherubim3742 covered5526 the ark727 and the staves905 thereof above.4605

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

8 And they drew748 out the staves,905 that the ends7218 of the staves905 were seen7200 out in the holy6944 place before5921 6440 the oracle,1687 and they were not seen7200 without:2351 and there8033 they are to this2088 day.3117

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

9 There was nothing369 in the ark727 save7535 the two8147 tables3871 of stone,68 which834 Moses4872 put3240 there8033 at Horeb,2722 when834 the LORD3068 made3772 a covenant with the children1121 of Israel,3478 when they came3318 out of the land776 of Egypt.4714

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

10 And it came1961 to pass, when the priests3548 were come3318 out of the holy6944 place, that the cloud6051 filled4390 the house1004 of the LORD,3068

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

11 So that the priests3548 could3201 not stand5975 to minister8334 because6440 of the cloud:6051 for the glory3519 of the LORD3068 had filled4390 the house1004 of the LORD.3068

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

12 Then227 spoke559 Solomon,8010 The LORD3068 said559 that he would dwell7931 in the thick darkness.6205

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

13 I have surely403 built1129 you an house1004 to dwell2073 in, a settled4349 place for you to abide3427 in for ever.5769

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

14 And the king4428 turned5437 his face6440 about, and blessed1288 all3605 the congregation6951 of Israel:3478 (and all3605 the congregation6951 of Israel3478 stood;5975)

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

15 And he said,559 Blessed1288 be the LORD3068 God430 of Israel,3478 which834 spoke1696 with his mouth6310 to David1732 my father,1 and has with his hand3027 fulfilled4390 it, saying,559

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

16 Since4480 the day3117 that I brought3318 forth3318 my people5971 Israel3478 out of Egypt,4714 I chose977 no3808 city5892 out of all3605 the tribes7626 of Israel3478 to build1129 an house,1004 that my name8034 might be therein;8033 but I chose977 David1732 to be over5921 my people5971 Israel.3478

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

17 And it was in the heart3824 of David1732 my father1 to build1129 an house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

18 And the LORD3068 said559 to David1732 my father,1 Whereas3282 834 it was in your heart3824 to build1129 an house1004 to my name,8034 you did well3190 that it was in your heart.3824

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

19 Nevertheless7535 you shall not build1129 the house;1004 but your son1121 that shall come3318 forth3318 out of your loins,2504 he shall build1129 the house1004 to my name.8034

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

20 And the LORD3068 has performed6965 his word1697 that he spoke,1696 and I am risen6965 up in the room8478 of David1732 my father,1 and sit3427 on5921 the throne3678 of Israel,3478 as the LORD3068 promised,1696 and have built1129 an house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

21 And I have set7760 there8033 a place4725 for the ark,727 wherein834 8033 is the covenant1285 of the LORD,3068 which834 he made3772 with our fathers,1 when he brought3318 them out of the land776 of Egypt.4714

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

22 And Solomon8010 stood5975 before6440 the altar4196 of the LORD3068 in the presence5048 of all3605 the congregation6951 of Israel,3478 and spread6566 forth his hands3027 toward heaven:8064

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

23 And he said,559 LORD3068 God430 of Israel,3478 there is no369 God430 like3644 you, in heaven8064 above,4605 or on5921 earth776 beneath,8478 who keep8104 covenant1285 and mercy2617 with your servants5650 that walk1980 before6440 you with all3605 their heart:3824

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

24 Who834 have kept8104 with your servant5650 David1732 my father1 that you promised1696 him: you spoke1696 also1571 with your mouth,6310 and have fulfilled4390 it with your hand,3027 as it is this2088 day.3117

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

25 Therefore now,6258 LORD3068 God430 of Israel,3478 keep8104 with your servant5650 David1732 my father1 that you promised1696 him, saying,559 There shall not fail3772 you a man376 in my sight6440 to sit3427 on5921 the throne3678 of Israel;3478 so7535 that your children1121 take heed8104 to their way,1870 that they walk3212 before6440 me as you have walked1980 before6440 me.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

26 And now,6258 O God430 of Israel,3478 let your word,1697 I pray4994 you, be verified,539 which834 you spoke1696 to your servant5650 David1732 my father.1

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

27 But will God430 indeed552 dwell3427 on5921 the earth?776 behold,2009 the heaven8064 and heaven8064 of heavens8064 cannot3808 contain3557 you; how637 much637 less this2088 house1004 that I have built?1129

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

28 Yet have you respect6437 to the prayer8605 of your servant,5650 and to his supplication,8467 O LORD3068 my God,430 to listen8085 to the cry7440 and to the prayer,8605 which834 your servant5650 prays6419 before6440 you to day:3117

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

29 That your eyes5869 may be open6605 toward413 this2088 house1004 night3915 and day,3117 even toward413 the place4725 of which834 you have said,559 My name8034 shall be there:8033 that you may listen8085 to the prayer8605 which834 your servant5650 shall make toward413 this2088 place.4725

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

30 And listen8085 you to the supplication8467 of your servant,5650 and of your people5971 Israel,3478 when834 they shall pray6419 toward413 this2088 place:4725 and hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place:4725 and when you hear,8085 forgive.5545

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

31 If any man376 trespass2398 against his neighbor,7453 and an oath423 be laid5375 on him to cause him to swear,422 and the oath423 come935 before6440 your altar4196 in this2088 house:1004

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

32 Then hear8085 you in heaven,8064 and do,6213 and judge8199 your servants,5650 condemning7561 the wicked,7563 to bring5414 his way1870 on his head;7218 and justifying6663 the righteous,6662 to give5414 him according to his righteousness.6666

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

33 When your people5971 Israel3478 be smitten5062 down before6440 the enemy,341 because834 they have sinned2398 against you, and shall turn7725 again7725 to you, and confess3034 your name,8034 and pray,6419 and make supplication2603 to you in this2088 house:1004

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

34 Then hear8085 you in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of your people5971 Israel,3478 and bring7725 them again7725 to the land127 which834 you gave5414 to their fathers.1

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

35 When heaven8064 is shut6113 up, and there is no3808 rain,4306 because3588 they have sinned2398 against you; if they pray6419 toward413 this2088 place,4725 and confess3034 your name,8034 and turn7725 from their sin,2403 when3588 you afflict6031 them:

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

36 Then hear8085 you in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of your servants,5650 and of your people5971 Israel,3478 that you teach3384 them the good2896 way1870 wherein834 they should walk,3212 and give5414 rain4306 on your land,776 which834 you have given5414 to your people5971 for an inheritance.5159

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

37 If3588 there be in the land776 famine,7458 if3588 there be pestilence,1698 blasting,7711 mildew,3420 locust,697 or if3588 there be caterpillar;2625 if3588 their enemy341 besiege6887 them in the land776 of their cities;8179 whatever3605 plague,5061 whatever3605 sickness4245 there be;

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

38 What3605 prayer8605 and supplication8467 soever834 be made by any3605 man,120 or by all3605 your people5971 Israel,3478 which834 shall know3045 every man376 the plague5061 of his own heart,3824 and spread6566 forth his hands3027 toward413 this2088 house:1004

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

39 Then hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and forgive,5545 and do,6213 and give5414 to every man376 according3605 to his ways,1870 whose834 heart3824 you know;3045 (for you, even you only,905 know3045 the hearts3824 of all3605 the children1121 of men;120)

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

40 That they may fear3372 you all3605 the days3117 that they live2416 in the land127 which834 you gave5414 to our fathers.1

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

41 Moreover1571 concerning413 a stranger,5237 that is not of your people5971 Israel,3478 but comes935 out of a far7350 country776 for your name's8034 sake;4616

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

42 (For they shall hear8085 of your great1419 name,8034 and of your strong2389 hand,3027 and of your stretched5186 out arm;2220) when he shall come935 and pray6419 toward413 this2088 house;1004

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

43 Hear8085 you in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and do6213 according to all3605 that the stranger5237 calls7121 to you for: that all3605 people5971 of the earth776 may know3045 your name,8034 to fear3372 you, as do your people5971 Israel;3478 and that they may know3045 that this2088 house,1004 which834 I have built,1129 is called7121 by your name.8034

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

44 If3588 your people5971 go3318 out to battle4421 against5921 their enemy,341 wherever1870 834 you shall send7971 them, and shall pray6419 to the LORD3068 toward1870 the city5892 which834 you have chosen,977 and toward the house1004 that I have built1129 for your name:8034

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

45 Then hear8085 you in heaven8064 their prayer8605 and their supplication,8467 and maintain6213 their cause.4941

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

46 If3588 they sin2398 against you, (for there is no369 man120 that sins2398 not,) and you be angry599 with them, and deliver5414 them to the enemy,341 so that they carry7617 them away7617 captives7617 to the land776 of the enemy,341 far7350 or176 near;7138

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

47 Yet if they shall bethink7725 themselves in the land776 where834 8033 they were carried7617 captives,7617 and repent,7725 and make supplication2603 to you in the land776 of them that carried7617 them captives,7617 saying,559 We have sinned,2398 and have done perversely,5753 we have committed7561 wickedness;7561

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

48 And so return7725 to you with all3605 their heart,3824 and with all3605 their soul,5315 in the land776 of their enemies,341 which834 led them away7617 captive,7617 and pray6419 to you toward1870 their land,776 which834 you gave5414 to their fathers,1 the city5892 which834 you have chosen,977 and the house1004 which834 I have built1129 for your name:8034

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

49 Then hear8085 you their prayer8605 and their supplication8467 in heaven8064 your dwelling3427 place,4349 and maintain6213 their cause,4941

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

50 And forgive5545 your people5971 that have sinned2398 against you, and all3605 their transgressions6588 wherein834 they have transgressed6586 against you, and give5414 them compassion7356 before6440 them who carried7617 them captive,7617 that they may have compassion7355 on them:

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

51 For they be your people,5971 and your inheritance,5159 which834 you brought3318 forth3318 out of Egypt,4714 from the middle8432 of the furnace3564 of iron:1270

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

52 That your eyes5869 may be open6605 to the supplication8467 of your servant,5650 and to the supplication8467 of your people5971 Israel,3478 to listen8085 to them in all3605 that they call7121 for to you.

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

53 For you did separate914 them from among all3605 the people5971 of the earth,776 to be your inheritance,5159 as you spoke1696 by the hand3027 of Moses4872 your servant,5650 when you brought3318 our fathers1 out of Egypt,4714 O LORD136 God.3069

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

54 And it was so, that when Solomon8010 had made an end3615 of praying6419 all3605 this2063 prayer8605 and supplication8467 to the LORD,3068 he arose6965 from before6440 the altar4196 of the LORD,3068 from kneeling3766 on5921 his knees1290 with his hands3027 spread6566 up to heaven.8064

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

55 And he stood,5975 and blessed1288 all3605 the congregation6951 of Israel3478 with a loud1419 voice,6963 saying,559

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

56 Blessed1288 be the LORD,3068 that has given5414 rest4496 to his people5971 Israel,3478 according to all3605 that he promised:1696 there has not failed5307 one259 word1697 of all3605 his good2896 promise,1697 which834 he promised1696 by the hand3027 of Moses4872 his servant.5650

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

57 The LORD3068 our God430 be with us, as he was with our fathers:1 let him not leave5800 us, nor408 forsake5203 us:

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

58 That he may incline5186 our hearts3824 to him, to walk3212 in all3605 his ways,1870 and to keep8104 his commandments,4687 and his statutes,2706 and his judgments,4941 which834 he commanded6680 our fathers.1

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

59 And let these428 my words,1697 with which834 I have made supplication2603 before6440 the LORD,3068 be near7126 to the LORD3068 our God430 day3119 and night,3915 that he maintain6213 the cause4941 of his servant,5650 and the cause4941 of his people5971 Israel3478 at all times,3117 as the matter1697 shall require:3117

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

60 That all3605 the people5971 of the earth776 may know3045 that the LORD3068 is God,430 and that there is none369 else.5750

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

61 Let your heart3824 therefore be perfect8003 with the LORD3068 our God,430 to walk3212 in his statutes,2706 and to keep8104 his commandments,4687 as at this2088 day.3117

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

62 And the king,4428 and all3605 Israel3478 with him, offered2076 sacrifice2077 before6440 the LORD.3068

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

63 And Solomon8010 offered2076 a sacrifice2077 of peace8002 offerings, which834 he offered2076 to the LORD,3068 two8147 and twenty6242 thousand505 oxen,1241 and an hundred3967 and twenty6242 thousand505 sheep.6629 So the king4428 and all3605 the children1121 of Israel3478 dedicated2596 the house1004 of the LORD.3068

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

64 The same1931 day3117 did the king4428 hallow6942 the middle8432 of the court2691 that was before6440 the house1004 of the LORD3068: for there8033 he offered6213 burnt5930 offerings,4503 and meat offerings, and the fat2459 of the peace8002 offerings: because3588 the brazen5178 altar4196 that was before6440 the LORD3068 was too little6996 to receive3557 the burnt5930 offerings,4503 and meat offerings, and the fat2459 of the peace8002 offerings.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

65 And at that time6256 Solomon8010 held6213 a feast,2282 and all3605 Israel3478 with him, a great1419 congregation,6951 from the entering935 in of Hamath2574 to the river5158 of Egypt,4714 before6440 the LORD3068 our God,430 seven7651 days3117 and seven7651 days,3117 even fourteen702 6246 days.3117

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

66 On the eighth8066 day3117 he sent7971 the people5971 away: and they blessed1288 the king,4428 and went3212 to their tents168 joyful8056 and glad2896 of heart3824 for all3605 the goodness2896 that the LORD3068 had done6213 for David1732 his servant,5650 and for Israel3478 his people.5971

1.0x